Сумная Вікомiвськая

По формалінових калюжах
Ковзнувши з гуркотом впаду
Між трупів синіх і байдужих
Отак до предків відійду.

Зберуть коллєґи гемостати,
Поприбирають мій бедлам.
І не спитає доня: "Тату,
Ну як кадаври твої там?"

Не буду зранку гречку їсти
В кефір кришити трускавки.
Бо не спромігся відповісти
На всі питання про нирки.