Патологія у головах екзамінаційних комісій Медичної Академії ЗДА

Дюрер: Лікарі з "Корабля Дурнів" Брандта

Вже не один раз у науковій медичній літературі з'являлися дивування мастодонтів від управління ліцензіями: яким чудом, інтерни, що найліпше здають стандартизовані тести не знають з якого боку підійти до паціента і через це іноді навіть вилітають з резидентур? У намаганні обмежити доступ до американської практики, ці цербери забули, що Моцарт звичайно геній від музики, але годі було його просити зашити шкарпетки.  З кожним роком ускладнюючи ліцензійні іспити паперові ескулапи незчулися, як створили цілий клас мутантів-лікарів, що ненавидять клінічну практику й паціентів (мені вже не один раз доводилося на таких наштовхуватись) зате чудово себе почувають у атмосфері "екзаменаційного судоку". Ускладнюючі іспити Національна Медична Академія Америки вже давно забула як ставити прямі питання і навіть елементарні речі виглядають немов турнір гри з Каспаровим. Ось один з прикладів:

Яка найчастіша причина загибелі молодих людей?  Вибір відповідей має трохи сміття і ще два варіанти: Вбивства та Кульові Поранення. Отут і починається байда: найчастіше молодята гинуть саме через вбивства (80%), а серед них 52% гинуть від кульових поранень.  Вибирайте будь ласка. Правильний варіант у цьому випадку "Вбивства", але якщо б питання мало замість слова "причина" слово "спосіб", то відповідь мала б бути "Кульові Поранення". Ото й пантруйте майбутні коновали. Бо таких питань не два й не десять, а вісімсот на один ліцензійний іспит. То й виходять з курсу переважно асоціальні мудрагелі у яких руки з дупи, зате до голови підключений USB.

Зі Справ Гультяйських

Пакування польового шатра Shelter Half для справжніх українців

При зайняттях теренівкою не останнє місце посідають так звані вправи з виживання. Попри досить гучну назву вони носять досить звикле завдання: як наїстися, напитися та переночувати поза домівкою й при тім не втратити забагато ваги, не набрати повне черево глистів, а також не підхопити запалення легенів провівши ніч під проливною зливою.  Наступна коротка публікація стосується останнього.

Існує багато різновидів плащ-палаток, туристичних шатрів і т.п. Не вдаючись у подробиці слід зазначити, що великий відсоток з них страждає одним з трьох недоліків, або усіма одразу: шатро може бути важким, занадто комплікованим у встановленні й досить ніжним чи з комплектуючою деталів, що практично наможливо замінити у польових умовах, при капуті, чи банальному загубленні серед торiшнього листя або снігу. Окрім того, не слід забувати таку деталь, як утримання шатра у експлуатаційнім стані, а це досить важко при використанні типових туристичних зразків обладнаних дном.  Вище є однією з причин чому вибір товариства приходиться саме на Shelter Half System американського війська.  Це досить не вибагливе знаряддя можна придбати за копійчину у будь-якім склепі надлишків військового барахла, а запчастини до нього можна знайти мало не на кожнім дереві. І як завжди, навіщо видумувати ровера, якщо ідею можна запозичити у війська, що не зважаючи на моксельні прокльнони й кожнорічне передрікання загибелі у страшних муках, продовжує існувати й оперувати досить успішно вже добряче понад 200 років.

Чому "пакування для справжніх українців"? Та тому що більших жлобів, коли справа стосується закупу подібних речей, ще треба пошукати. У своїй назві Shelter Half не дарма має складову "Half", або "половина". Для того щоб полегшити нагрузку для жовніра, це шатро було розроблене з двох половинок, кожна з яких йшла до комплекту одного бійця. При бажанні, можна встановити й половину, однак для повного  комфорту ночування в лісі варто ці складові поєднувати.  Беручи до уваги слабку надію на закуп другої комплектуючої партнером (адже воно буде скупитися до останнього) слід брати дві половини шатра й відповідно пакувати їх разом. На щастя навіть в купі вони важать менше ніж типове туристичне шатро, а коштують ще менше.

Одразу обмовлюся, що існує непогане відео, у якім увесь процес описаний досить детально фаховим військовим.

Однак, беручи до уваги, що не усі з читачів цього опусу дружать з мовою клятих імперіалістів й узурпаторів прав рязанських колгоспниць, пропоную україномовну версію зі значними скороченнями.

Отже, для пакування знадобиться трійко речей: дві комплектуючi шатра, польова військова підстилка та стандартний наплечник зразка Alice будь якого розміру. На світлині нумер 1 обидві комплектуючі у розкладеному вигляді.

світлина 1

Зверніть увагу на патики зеленого й жовтогарячого кольору (світлина 2). Перших троє, других п'ятеро. 

світлина 2

Бажано мати саме стільки, однак, як зазначалося вище, при їх відсутності можна спокійно обійтися кілками витесаними з найближчої смереки. Мотуз що йде з кожною половинкою річ потрібна, але, якщо він відсутній у комплекті, то зачекайте ночі й вкрадіть подібний в баби Рузі разом майтками які вона вивісила на нім сушити. з oстанніх можна влаштувати неабияку бойову хоругву один лише вид якої змусить тікати будь-якого ворога.

Складіть половинки одну на другу так як на світлині нумер 3. Як бачите вони мають форму шестикутника, майже ромба. 

світлина 3

Всередину цього ромба розгорніть польову підстилку (про неї писатиметься окремо). До речі, подібний спосіб дозволяє використання наплечників меншого розміру (підстилка розрахована на носіння всередені лише у великім наплечнику або так званім duffle bag) й економлення місця всередені самих наплечників. Підстилка буде намагатися згорнутися, то кладіть її згортаючоюся частиною донизу. Результат виглядатиме як на світлині 4.  Зверніть увагу, що підстилка лежить рівно посередені ромбу.

світлина 4

Тепер краї половинок слід зкласти немов заклеюючи конверт.  Спочатку гострі кути, а потім бокові халяви. При тому один з довгих мотузів має стирчати назовні. Зверху розкладаються кілки (якщо вони є) переміжовуючи гострі кінці з тупими, щоб усе це добро рівно звернулося. Має вийти як на світлині 5.

світлина 5

Усе це скручується у щільний циліндр на землі, помагаючи собі коліном й вважаючи, щоб нічого не стирчало з боків окрім одного з довгих мотузів. Ним циліндр зв'язується докупи. Як варіант, для надійності можна обкрутити ще декількома мотузами, або лямками, як на світлині 6.

світлина 6

Врешті-решт добро кріпиться під лямки наплечника, як на світлині 7. Одразу вибачаюся за неохайний вигляд кінцевого результату: наплечник напів порожній, тому й шатро перехилене в один бік. Ну то власне й усе. Наступним разом про встановлення шатра на шашлику чи перед штурмом Арденів.

Поки сонечко зійде роса очі виїсть

Гортаю останній номер National Geographic. Велика стаття про Крим. Автори, на диво, як на американців, ознайомлені з проблемою російської присутності на території України й переважно хамською, а зачасту відверто ворожою поведінкою. Здебільшого все обмежується танцями під гармошку й пошиттям червоних та трикольорових прапорів. Однак, наші закляті друзі дуже добре усвідомлюють римське mens sana in corpore sano та втілюють його за допомогою відповідного виду спорту. І що найцікавіше, роблять це організації, що  в Україні переважно займаються клоунадою: козацтва. Вірніше кАзацтва, тобто москвофіли. Бо свої атамани й визолочена "еліта" продовжують робити те, що вони й зазвичай роблять: урочисті кулеші, чи то пиятики з увішуванням бляшками. Ну дехто ще шукає вихід у альтернативнім існуванні, влаштовуючи різні реконструкції, немов намагаючись узяти реванш у подіях, що понад 5о років вкриваються пилом часу. Між тим хлопчиська схоплені камерою американського журналіста не бавляться у "сищиків-розбійників". Під керуванням дорослих вони освоюють військову справу, приблизно так, як деякі з їх батьків робили у "зарницях".  І як би не кляли скупі містечкові націоналісти руку Москви, зайняття ці проводяться не на щедрі дотації Kремля (погляньте на шмаття юних хуліганів), а на приватні пожертви патріотів Россії. Поки що вони бігають з макетами зброї, та може десь стріляють з пневматики й травматики. Хто зна, як розгортатимуться події. У будь-якім випадку, їх опонент безнадійно відстає згідно причин зформульованих Остапом Вишнею у оповіданні про мешканців країни Чукрен.

У такий простий спосіб хлопчик зправа при потребі дасть ради зтулити писки архаровцям на кшталт тих, чиє фото було надруковане у National Geographic. На разі... 

 

 

 

Українці мають унікальну можливість дати фору у подібнім змаганні.  Скільки нас живе за кордоном? У самій Північній Америці кілька міліонів.  Тобто діаспора є у всіх країнах, де придбати карабін, чи пістолет не важче, аніж замовити порцію хінського їдла на хату.  Нехай в Україні карабін маузера затягає понад тисячу доларів, а дозвіл на володіння ним виробляється роками. Але ж, люди добрі, майте совість! В більшості місць скопичення діаспори те саме купується за 200 доларів, а дозвіл робиться за півгодини на місці. Скільки з вас не знає яким боком тримати рушницю, а якщо знає, то не здатна влучити в здохлу курку, якщо та лежатиме далі ніж десять метрів?  Скільки з вас заплили жиром на канапах й бідкаються про високий холестерин, або викидають дурні гроші на спортзали, коли зайняття теренівкою і дешевші і корисніші? В скількох з вас дітиська просиджують тижнями перед комп'ютерними забавками й забули, що таке пробігти довкола будинку, чи видертися на дерево.  Що є ліпшим вкладом на майбутнє: пропити сотню доларів на черговій Маланці, чи придбати на ті гроші мілкашку вашому сину й навчити з неї стріляти на стрільбиську? У що перетворилися українські спортові клуби, що до війни приймали сотні, ба тисячі членів січей? Чи все на що ви здатні є поїдання вареників по фестивалях та галас перед російськими амбасадами? Невже так важко усвідомити, що гавкають пси, а вовки гострять ікла. Mовчки, але гострять.

Багатьом це можливо й дивина, але Тато не лише для того, що навчати дітей колупатись в носі

Не чекайте указів президентів, спонсорів від конгресу ЗДА, масовиків-затійників, що створять вам усі умови для тренувань. Доля вашої країни (якщо звичайно вам на неї не начхати) у ваших руках, у ваших кишенях. А інакше знамените "Честь України готов боронити" перетворюється на претензію  імпотентів.

Emeritus

Притомились коні,
Вже скакати дзуськи,
Вже грабар на цвинтар
Рискаля поніс,
З всохшої долоні
Впав дукат гайдуцький.
Покотивсь в отаву
У весняний ліс.

Падає насіння:
Виорана нива.
Та від ниви обрій
В небо утіка.
І висить вже хмара
Грозова та сива.
Блискавкою мітить
В серце гайдука.

Розповіли мандри,
Що зросте з тих зерен,
Що несе у хмарі
Мирная блакить.
Проростуть троянди
Де посіяв терен
Й поржавіла шабля
Їх не захистить.

25 Березня 2011 
Шварцбурґ

Пістолет на потреби спортового товариства

Власне, для цієї мети можна брати будь що, адже пістолет не гвинтівка й надто великої різниці у влучності не відчуватиметься, через те, що використовується для близьких мішенів.
Для підтримання концепції спортового товариства (нерадянське озброєння стандарів ДСВ радіусом в 20 років довкола) для вжитку прийнятий німецький зразок П38 та П1. Власне це майже те саме з невеликою різницею у виконанні й матеріалах.  Для тих, хто не в темі, як завжди на допомозі стає вікіпедія. На разі закуповується кілька зразків для випробування. Калібр 9x19мм Parabellum є досить поширеним й недорогим серед набоїв, хоча й поступається у ціні знаменитому 7.62×25мм Токарева.

Збірна солянка з вермахтовського П38 й повоєнного бундесверівського П1

Поки що цей вид зброї матиме лімітований спосіб використання, переважно лише з метою ознайомлення гайдуків. Приблизно як в американських не бойових частинах війська. Окрім того, через те, що пістолет є старшинською зброєю, то й носитиметься він старшинами, а також гайдукам під час чергування при арсеналі, тощо. Чому така дискримінація? Через декілька причин:
1.Більшість зброї знаходитиметься на балансі товариства, тобто її треба купувати, а на разі П1 є найдорожчою одиницею за коштом.
2. Поки що у розпорядженні товариства лише одна ліцензія на закупівлю зброї, та й та у категорії C&R. Пістолети зазвичай надають найбільше клопоту при закупах.
3. Транспортування пістолетів через кордон з Канадою, та навіть через внутрішні кордони ЗДА досить клопіткі з огляду на законодавство у порівнянні з рушницями.
4. Більшість потенційних гайдуків не мають військового досвіду, відповідно вправи з пістолетами є не надто безпечними й потребують велику кількість інструкторів, яких в товариства немає.
Однак модель П1 обрана не дарма. На майбутнє, в разі розвитку товариства можна буде збільшити кількість одиниць в арсеналі.

Затички до вух

Для тих, хто не бажає заглухнути по кількох місяцях бехкання на стрільбиську, а також для усіх членів товариства, є необхідним придбати маленький превентивний засіб. Через те, що він є частиною однострою, а також через випробування певних зразків довідом військових, на обладунок стає наступна байда:

серійний номер виробу:
NSN 6515-01-466-2710
для самих затичок
окремий номер для пуделка:
NSN 6515-01-100-1674

Увага: наведені вище номери не для краси. Затички вибрані універсального розміру, що не будуть замалі. Пуделко з спеціальним пристроєм до правильного закладання більшості зразків та носіння на однострої.

Інструкції по закладанню будуть надані під час вправ. Ну й найголовніше: без затичок участь на стрільбиську заборонена статутом товариства.

Цеберко на Голову

При вправах зі стрільби гельма є просто необхідним засобом як персональної безпеки, так і кондиціонування до прицілу у досить незручних умовах.  Виходячи з того, що товариство має намір брати участь у різних реконструкторських та церемоніальних заходах, та керуючись бажанням заощадити якнайбільше важкозароблених грошей (м'яко кажучи не найщедрішим до видатків гайдуків) на реєстр приймається традиційна німецька гельма зразка М1935, М1940 та їм подібні. Коштує вона коло п'ятидесяти американських карбованців й придбати її можна де завгодно разом з підшоломником. Навіть дешева хінська хрінь вистачає на подібне. Звичайно гурмани можуть використовувати шоломи повоєнного Grenzschutz або взагалі оригінали.  Покриття гельми має відповідати кольору польового однострою, тобто Olive Drab. Найближчим часом буде вирішено чи фарбувати гельми матовою фарбою й кріпити бокову декаль з символікою товариства, а чи надягати зверху чохол на зразок прототипів ДСВ, але вже потрібного кольору.

Типічний зразок-копія з інтернетрів

Справи Каптерські — Справи Бухгалтерські

або...

Класифікація постачання згідно військових стандартів ЗДА/НАТО

Багато років тому, коли опинився на військовім складі для отримання свого найпершого однострою, довго не міг второпати: На дідька селепкам стільки усяких кодів й номерів? Ну написали б "майтки сірі" чи "шкарпетки зелені". А тут купа усяких літер й цифр. Пройшло кілька років, поки второпав, що подібна "нумерологія" є досить корисною справою. Бо сірі майтки усякі можуть бути, а селепкові належаться саме оті з ґудзиками, аби крашанки не по випадали під час захисту Вітчизни. Та й то гyдзиками пластиковими, а не метальовими. Бо мулятиме на марші. І не з вовни, а з бавовни, бо впріє сидячі у караульній, а потім підморозить на аппелі. Однак, якщо записувати усі деталі, жадного місця у ґросбухах не вистачить. Про самі лише шнyрівки можна скласти такі описи, що Бальзак плакатиме від заздрощів. Нічого не вдіяти. Без деталів не можна. Те, що для одних править за кватирку , іншим видається цілим вікном.

Задля економії місця на папері та застереження бардаку у логістиці військові створили систему каталогів. Кожна річ, до якої лише можуть дотягнутися хтиві селепківські лапи, окремо описується у каталозі, а далі отримує індивідуальний номер. Цей номер (іноді з дуже стислою назвою) вже й потрапляє до селепківських зольдбухів, облікових карток та талонів на папір до дупи. Бо то лише суворим челябинським мущинам папір наждачний надасться до справи, а розбещений захід завжди вимага принаймні кальвадоса замість денатури. Як тут обійтися без каталогів?

Потрібна подібна стандартизація й для спортового товариства. Одна річ довго описувати гайдукам, що пхати до наплечника, а що не пхати. Паскудна й невдячна справа, особливо, коли час не має терпіння, та ще інформація зачасту поширюється "глухим телефоном". Зовсім іншe, дати злидням кілька номерів і хай пакуються згідно уставу. Звичайно, коли у групі лише п'ятеро людей, користь не велика. Але поганий той фенрик, що не мріє стати генералом.

За основу системи постачання братиметься модель війська ЗДА. Чому саме їх? Бо живемо не у Хінах, спортове товариство готує себе для потреб саме цих добродіїв, і при бажанні можна завжди дістати матеріали для додаткового вивчення. Складається ця система з наступних десяти категорій, або класів:

Клас І -- Харчі й безкоштовні знаряддя гуманітарної допомоги

Клас ІІ -- Одяг, індивідуальний обладунок (наплечники/портупеї), шатра, інструменти, мапи, канцтовари й усякі швабри з віниками.

Клас ІІІ -- Пальне, змащувальні матеріали, газ і гас, а також усе що можна налити до слоїка й застосувати коло транпортних засобів.

Клас ІV -- Все для будови. Цегла, дошки й навіть готові змонтовані структури. Однак реманент сюди не йде, бо підпадає під Клас ІІ

Клас V -- Амуніція усіх зразків від набоя до детонатора піротехніки. Звичайно, у спортовому товаристві ніхто з бомбою по кухні не бігатиме. Бракувало лише розборкати нездорову цікавість знудьгованих синів Хувера. Тому Клас V для гайдука правитиме за кулі, гільзи, готові набої, тощо.

Клас VI -- речі особистого вжитку. Сюди йдуть всілякі зубні пасти, жилетки, папір на листи до марини, фотоапарати. Окрім того сюди входять й тютюнові вироби та алкоголь. Саме тому горілчані склепи на базах звуться Клас VI. Усі ці речі мають одну спільну рису: жадна з них не є виготовлена за військовим контрактом, або замовленням.

Клас VIІ -- Усе що їде. Усякі там панцирники, запорожці й ровери з мотором. А також пересувні майстерні, хоча знову ж, навряд чи гайдукам доведеться подібним бавитись.

Клас VIII -- Медичне обладнання й деталі постачання включно зі шприцами, бинтами та йодиною. Також сюди йдуть інструменти та запчастини, що використовуються виключно у медичній галузі. Додаково цей клас поділено на дві підгрупи: VIIIа та VIIIb. Відрізняються тим що до другої категорії йдуть речі пов'язані з переливом крови: сама кров, плазма й інші компоненти.

Клас ІХ -- запчастини для техніки (окрім медичної) різні конструктори, всілякі байди й фіговини незрозумілого призначення знайдені у темнім кутку на складі.

Клас Х -- усе що може бути використане для невійськового призначення. Наприклад селянський реманент, насіння, засоби для економічного розвитку та інші речі не перечислені у класах з першого по дев'ятий.

"Всяке Різне" -- Це своєрідний апендицит, для виключень з наведених десяти класів. Майже не використовується.

Детальну інформацію щодо цих категорій можна прочитати у військовім формулярі U.S. Army Field Manual 4-0. Формуляр вже сто років тому розсекречений й лежить у вільному доступі в інтернеті.

Кожна річ зараxована до наведених вище класів має персональний номер: NATO Stock Number званий ще в ЗДА National Stock Number. Для потреб спортового товариства це трохи завеликий монстр, однак варто розуміти його схему, для використання окремих компонентів та власної модуляції.

Виглядає воно приблизно так:

Формат NSN записується у наступній послідовності:

abcd-ef-ghi-jklm

Кожен з елементів від а до m задумувався для відображення однозначною цифрою. Згодом, коли каталоги збільшилися у складності, елемент g став альфономерним, тобто складеним і з букв, і з цифр. На разі використовуються великі літери А, В, С.

Початкова підгрупа, abcd, є так званим Класом Федерального Постачання (Federal Supply Class (FSC)) або Класифікацією Державного Постачання  (National Supply Classification (NSC)). Теоретично зпоріднені речі зараховані у цім класі повинні мають і схожі номери. Однак, зі збільшенням кількості інвентарних одиниць, це стає дедалі рідшим явищем.  В ідеалі має відбуватися щось отакого:

Гімнастерка пустинна: NSN 8415-01-327-5324

Штани пустинні: NSN 8415-01-327-5339  

Наступною частною номеру є Державний Персональний Ідентифікаційний Номер або National Item Identification Number (NIIN).  Він записується у наступнім форматі:

 01-234-5678

Іноді його записують з рисками, а іноді ліплять усе до купи й від цього справа не міняється. Перші дві цифри відповідають Державному Кодифікаційному Бюро, або National Codification Bureau (ncb). Зазвичай це номер країни учасника НАТО та країн спонсорованих через НАТО. Код ЗДА 00 або 01. Код України 61, Канади 20 або 21, Німеччини 12.  Решта сім цифр вже є вийнятково персональними номерами і можуть бути замінені літерами при потребі.  Детальніше ознайомитися з цими кодами можна тут.

Знайти коди NSN можна на усіх речах виготовлених за військовим контрактом чи задля нього. Не залежно від вигляду чи призначення продукції. Ось кілька прикладів:

 

На майбутнє підготовка й координація заходів спортового товариства відбуватиметься з використанням наведених вище класів постачання. На початках звичайно буде мороки, але згодом встаканиться й відправляючи гайдука по сиву кобилу можна буде не перейматися, що він раптом притягне бойового рожевого слона.

При заведенні на облік у товаристві кожна річ заносиметься під існуючим номером NSN, або отримуватиме ерзац номер максимально наближений до оригіналу. В такому випадку код виділятиметься через використання останньої літера "Е". Наприклад: штани пустинні пошиті хінцями на американський зразок не по контракту, але максимально наближені зовнішнім виглядом йтимуть під кодом: NSN 8415-01-327-5339Е.