Пістолет на потреби спортового товариства

Власне, для цієї мети можна брати будь що, адже пістолет не гвинтівка й надто великої різниці у влучності не відчуватиметься, через те, що використовується для близьких мішенів.
Для підтримання концепції спортового товариства (нерадянське озброєння стандарів ДСВ радіусом в 20 років довкола) для вжитку прийнятий німецький зразок П38 та П1. Власне це майже те саме з невеликою різницею у виконанні й матеріалах.  Для тих, хто не в темі, як завжди на допомозі стає вікіпедія. На разі закуповується кілька зразків для випробування. Калібр 9x19мм Parabellum є досить поширеним й недорогим серед набоїв, хоча й поступається у ціні знаменитому 7.62×25мм Токарева.

Збірна солянка з вермахтовського П38 й повоєнного бундесверівського П1

Поки що цей вид зброї матиме лімітований спосіб використання, переважно лише з метою ознайомлення гайдуків. Приблизно як в американських не бойових частинах війська. Окрім того, через те, що пістолет є старшинською зброєю, то й носитиметься він старшинами, а також гайдукам під час чергування при арсеналі, тощо. Чому така дискримінація? Через декілька причин:
1.Більшість зброї знаходитиметься на балансі товариства, тобто її треба купувати, а на разі П1 є найдорожчою одиницею за коштом.
2. Поки що у розпорядженні товариства лише одна ліцензія на закупівлю зброї, та й та у категорії C&R. Пістолети зазвичай надають найбільше клопоту при закупах.
3. Транспортування пістолетів через кордон з Канадою, та навіть через внутрішні кордони ЗДА досить клопіткі з огляду на законодавство у порівнянні з рушницями.
4. Більшість потенційних гайдуків не мають військового досвіду, відповідно вправи з пістолетами є не надто безпечними й потребують велику кількість інструкторів, яких в товариства немає.
Однак модель П1 обрана не дарма. На майбутнє, в разі розвитку товариства можна буде збільшити кількість одиниць в арсеналі.