Історія Вжитку Калібру 22LR у Європейськім Війську

У 1945-ім році приймальні відділи арсеналів Великої Британії Працювали 24 години на добу: з континенту поверталися солдати його величности, Георга VI.  Вулиці великих міст заповнювалися людьми у військових одностроях, що завалювали кравців замовленнями на цивільне вбрання, а склади зброї гвинтівками Лі Енфільда кількох модифікацій. Армія поступово зменшувалася у розмірі і невдовзі виникло питання, що робити з горами карабінів старіючого зразку, які займали купу місця у арсеналах  й поступово втрачали своє призначення регулярної стрілецької зброї.  Після прискіпливого огляду, тисячі одиниць були знищені, ще тисячі були залиті космолином та запаковані до дерев'яних "домовин" у дальніх закутках арсеналів.  Щось було продано за кордон. Подібне вже робилося по Першій Світовій Війні. Однак цього разу виникла потреба у додатковому варіанті: країна щойно пережила війну. Економіка ледве дотягнула до перемоги і тепер нагадувала людину, яка щойно одужала від важкої хвороби, однак ще не встані повернутися до повноцінної праці.  Переможений ворог лежав у руїнах й міг от-от захворіти на модну тоді європейську хворобу —  комунізм.  Ні про які посилені репарації й мови не могло бути, навпаки, у кулуарах західних альянтів обговорювалися деталі плану Маршала, а американські літаки пакували знаменитi "родзинкові бомби", щоб скинути їх на Радянську зону окупації.

Між тим, навіть у скороченім вигляді, британська армія залишалася далеко не крихітною. Її гарнізони були розкидані по ціломy світі від Родезії до Калькутти і кожен постріл,  зроблений солдатом на стрільбиську під час навчань,  робив дірку не лише у мішені, а й у коферах військового міністерства його величності. Ідея порятунку бюджету прийшла від переможеного ворога.

По закінченню Першої Світової Війни, війська Німецької  Імперії зазнали примусового скорочення, а гіперінфляція, що охопила країну невдовзі додала головного болю "батькові" Райхсверу,  Гансу фон Зекту. Грошей на утримання навіть офіційних військових частин практично не було, а тут ще й Чорний Райхсвер, що існував практично у підпіллі під вивіскою спортових товариств на добровільні пожертви громади, що прагнула реваншу.  Щоб не витрачати набої,  солдатів іноді виводили на маневри з патиками, якими ті мусіли молотити об дерева імітуючи постріли.

Окрім знаменитого пруського мілітаризму Німеччина є знаменита ще одним явищем, яке рекомендує її й понині немов годинники Швейцаріію. Це ... бюрократія.  Військові чиновники Веймарської республіки становили окрему уніформовану касту й задармо свій хліб не їли. Саме вони створили й запустили Reichsarbeitsdienst, службу розбудов, що змогла затруднити багатьох німецьких чоловіків на будові автобанів та дати їм ерзац-військовий вишкіл, що згодився пізніше ново відтвореному Вермахту.  Перевіривши статті витрат по гарнізонах та касові книги "спортових клубів", аудитори військового міністерства прийшли до висновку, що великі суми грошей йдуть на витрачену амуніцію.  А що, коли залишити використання дорогих набоїв 7.92x67mm  виключно для фінальних фаз вишколу у стрілецькій справі, замінинивши решту дешевими набоями 22LR? Були зроблені розрахунки і виявилося, що, навіть при витратах на конверсію частини арсеналу, озброєні "мілкашками" тренувальні підрозділи з лихвою покриють усі слюсарні кошти. Окрім того існував ще один чималенький плюс: на відміну від звичайної стрілецької зброї, гвинтівки 22-го калібру не підпадали під примусову реєстрацію Версальських угод, а озброєні ними формування не викликаки ні в кого підозри.

Albert Geschow TSM 22 Caliber

Почалося переобладнання арсеналів. Випробовувалося  кілька варіантів підходу до справи. Згідно першого, гвинтівки розбиралися й металеві частини повністю замінювались з розрахунком на 22-й калібр. Дpугий варіант надав знаний на той час концерн Ерма: він передбачав змінний затвор, маганну коробку, й вставку до люфи. Було розроблено кілька таких моделей. Найпростіша була однозарядною, найдосконаліша  передбачала магазин на 5 набоїв.

Вcтавний пристій Ерми: затвор з люфою, дві магазинки на 5 набоїв та нижня панель для їх кріплення

Третій варіант конверсії передбачав виготовлення повністю нової гвинтівки 22LR. Всі ці вироби йшли під загальною категорією ТSM, або тренувальний військових рушниць. Найперші зразки передбачали лише конверсію калібру, останні (перед самою війною) мали кріплення для баґнетів.

Gustloff KWK Mauser був однією з останніх передвоєнних розробок

Кінець проекту поклали вибори райхсканцлера у 1933-ім році. Гітлер перестав вшановувати версальські угоди й розгорнув мілітарну машину на повну міць. Однак гвинтівки ТСМ не стали мертвонародженою дитиною військових аудиторів. Їх широко застосовували у молодіжних організаціях зразка Гітлер Юґенда, поліції та (тепер вже справжніх) спортових клубах. Окрім того була запущена урядова програма, що давала можливість молоді купувати подібні вироби за пільговими цінами.  Багато зразків було експортовано за кордон, деякі виявилися популярними аж у Америці. Ідея військової тренувальної гвинтівки виявилася настільки вдалою, що китайська фірма Норінко з успіхом реалізовувала клони маузера 22-го калібра аж до кінця ХХ сторічча, а Чехія ще й нині випускає так званий CZ 452 Miltary Training Rifle на базі гвинтівок VZ-24. Звичайно, остання більше нагадує цивільні зразки й баґнета на неї не насадити.

Norinco JW-15 Mauser clone 

 CZ-452

А що Британія? По війні велика кількість гвинтівок була перероблена на 22-й калібр й укомплектувала рекрутські частини, корпуси кадетів, різні військові школи, тощо.  Через надто суворі закони з володіння зброєю, модифікація практично не потрапила до цивільного сектору країни.  Модифікація отримала умовну назву "гвинтівка-2" у протиставлення до "гвинтівки-1", звичайного Енфільда калібру 7.7x56mmR. Конструкція гвинтівки-2 була не надто складною й передбачала лише один заряд. Стріляні гільзи, по перисмиканні затвору падали до порожнього каналу, що залишився від демонтованого механізму магазину на старі набої. Цей зразок ще досі можна зустріти на західних ринках, однак через високу ціну й брак деталей він не користується великим попитом.

Ідея військових гвинтівок у калібрі 22LR прижилася серед виробників зброї для цивільних.  Практично кожен зразок відомих стрілецьких карабінів має свій клон. Серед них модулі зразка AR15, що існують як повністю змонтовані рами а люфами або вставки до затворів.

Colt Umarex 22LR

Також існує модуль прототип МП5, що копіює однойменний вироб Хеклера й Коха. На жаль,  коротка люфа притаманна "дорослому брату" ставить GSG-5 (так назвали клон) у невигідне положення. Усі карабіни мусять бути обладнані видовженою люфою замаскованою під фальшивий глушитель. У іншому варіанті, люфа залишається короткою, але прибирається приклад , й карабін отримує категорію пістолета.

Китайці довго експерементували з мілкашкою до АКМ, однак через ряд бюрократичних причин нічого порядного не вийшло. Одна американська фірма виготовляє набір до якого додається механізм від популярної рушниці Ruger 10/22 і остаточний результат виглядає як болгарський Крінков.

Нещодавно німці розробили й випустили мілкокаліберний клон АК47, який нарешті дав раду подолати бюрократичні перепони західного світу.

ATI GSG AK 22LR

Мабуть найдосконалішим з усіх клонів є SIG-522, який є чи не повною копією карабіну SIG-556, автоматичний варіант якого стоїть на озброєнні у війська Швейцарії. Неперевершені механіки, швейцарці підійшли до справи дуже серйозно й узяли до уваги навіть такі деталі, як ціна магазинок до карабіну:  цивільний SIG-556 приймає дешеві ріжки від М16, а його клон 22LR іх копії.

На закуску, великий дефіцит. Не так давно, один коллєжка знаючи мою фанатичну захопленість швейцарською стрілецькою зброєю, надіслав посилання на ділера, що продає рідкісний варіант карабіну К31 у 22-ім калібрі. Ціна звичайно відповідає якості й ексклюзиву зразка.