Вибір Агрегату до Душoгубства

Обираючи зброю для тренувань слід добре розглянути кілька питань.
1. Незалежно на що впаде вибір, група озброєних людей без службових федеральних посвідчень (а іноді й з ними) приверне увагу влади. Майбутнє спортового товариства залежатиме від наслідків подібної уваги.
2. При всій повазі до потенційних  членів товариства, на початках це будуть люди здебільшого недосвідченні у безпечному використанні вогнепальної зброї.  Натяк: чи є дійсно доброю ідеєю давати до рук зеленому селепкові напів автомат, якщо немає доброго плану прибирання усіх потенційних наслідків. Зброя має кепську звичку час від часу підносити веселі несподіванки навіть професійним військовим, але в останніх є спеціально розроблені закони. Через пораненого капрала регулярної армії не розформують навіть роту. Чи можна бути впевненим у таких самих наслідках нещасних випадків  якщо вони трапляться у приватнім спортовім товаристві, особливо, якщо зброя використовуватиметься на маневрах, а не лише на стрільбиську?
3. Ну нарешті до самої зброї. Перш за все ціна. Ґрантами не світить і в ліпшому випадку більш віддані члени товариства утримуватимуть декілька одиниць зброї. Однак, навіть в них є родини, певний бюджет, що не буде у захваті від кількох тисяч долaрів, що отак за один раз пішли "на ліво". Кошти слід брати до уваги як з самою зброєю, так і з набоями. Здебільшого один набій коштує від 20 до 70-ти центів ЗДА. Однак послуговуватися виключно ціною набою теж не можна. Карабін К31 в змозі дати набагато ліпшу підготовку зі своїм 50-ти центовим набоєм й одиночним пострілом, аніж СКС з 30 центовим набоєм та напів-автоматом. Карабін М95 (маннліхер) коштує ледве понад сто доларів, є дуже надійним й дає поважні результати на стрільбиську. Однак набої до нього коштують іноді понад долар та ще й знайти їх не так легко. З іншого боку при збільшеній участі у товаристві можна спокійно зрізувати кошти шляхом власноручного виготовлення зарядів, а ціна пострілу є найліпшим мотиватором до доброго прицілювання. Отже при розгляданню ціни слід старанно допасувати усі аспекти.
4. Модуляція й запчастини. На деякі види зброї є море залізячча, на інші немає нічого. Деякі види зброї існують у декількох калібрах і є можливість економії амуніції принаймні під час початкових навчань, при тому око не різатиме зовнішній вигляд різномастного арсеналу під час заходів товариства.
5. Можливість закупу й утримання обраного зразку зброї усіми членами товариства незалежно від проживання. Звичайно, немає сенсу очікувати, що мешканці Сан Франциско зможуть виробити дозвіл на вкорочений гершталь2000, однак певні узагальнення можна зробити. До цієї ж парафії потраплають різношерстні ліцензії на зброю, якими славиться американський континент. Потенційне залучення до товариства мешканців краю теж можна узяти до уваги, хоча там ще цілий ліс можливих комплікацій.
6. Ступінь розвитку товариства. Не так конечно витрачати купу фондів на початках. В разі успіху проекту завжди можна зробити "upgrade" усього арсеналу.
7. Практична цінність індивідуального зразка: як це не прикро, але в разі невдачі проекту слід буде розбиратися з наслідками. Залишати кріси собі? Продавати? А якщо продавати, то чи є можливість це зробити без "відступних" усім перекупкам, що мають необхідні до цього ліцензії. Приклад: карабін категоріі C&R може продати сам селепко, ліцензія на продаж йде разом з ліцензією закупу. З іншого боку есе решта має йти через ліцензію FFL, виробити яку є знаменитою гарячкою з підгодовуванням адвокатів на усіх стадіях процесу. Цей аспект стосується й категоріі C&R, якщо до рушниці внесені будь які зміни, що не відповідають оригіналу. Наприклад, зняття багнету, насадки на міномет у СКС. Та навіть заміна курка чи прицілу конче призведе до втрати привілейованого статусу.