Про Користь Часу Проведеного на Стрільбиську

Маневри Швейцарського Війська у 1915-ім році

У 1912-ім році, коли Балкани вже були вагітні ембріоном Першої Світової Війни,  імператор Вільгельм ІІ відвідав Швейцарію на запрошення президента конфедерації Людвіґа Форрера. До програми відвідин входив огляд так званої "міліції", або резервістів швейцарського війська. Вражений професійністю солдатів, які проміж іншим були відмінними стрільцями, кайзер запитав одного з них: "Ви добре стріляєте, Швейцарія має 500 тисяч війська. Але, якщо Німеччина нападе з міліоном солдат, що ви робитимите?"  Резервіст відповів не довго думаючи: "вистрілимо по два рази й повернемося додому."
Звичайно, територіальна цілісність країни була врятована не лише страхом Вільгельма перед виробниками високо-якісного сиру з фузеями під ліжком.  Однак, ця деталь зіграла свою важливу роль, коли командуючий військами конфедерації Віллє переконував німецький генеральний штаб не випробовувати долі з планами вторгнення до Швейцарії*.

 Сімо Хяюхя 1939

Значення стрілецького вишколу важко переоцінити. Під час нападу на Фінляндію, радянські війська були переповнені чутками про "кукушок", снайперів, що стріляли засівши у скронях дерев. Сама назва наводила жах на багатьох червоноармійців. І хоча згодом легенда була розвінчана самими фінами, лише за один день бувший шуцкорівець Сімо Хяюхя вбивав до 29 ворогів, навіть не використовуючи снайперський приціл. Коли через багато років його спитали, звидки така міткість, він відповів одним словом: "Тренування"**.

* Stephen P. Halbrook (1998) Target Switzerland: Swiss Armed Neutrality In World War II. Cambridge: Da Capo Press

** Dougan Andy (2006) Through the Crosshairs: a History of Snipers. Cambridge: Da Capo Press